Йоссі Ґінсберґ

«Я пройшов крізь величезні пригоди і вижив лише тому, що інші люди ризикували своїми життями заради мене. Розуміючи, як ми всі взаємозв'язані та взаємозалежні, я не соромлюся і не боюся, коли настає момент, покластися на іншого, або попросити про допомогу. І коли я маю можливість допомогти іншому, я розглядаю це як мій обов'язок і привілей» - це відомий вислів ізраїльського мандрівника Йоссі Ґінсберґа. Днями у кінотеатрах розпочався показ фільму «Джунглі», який заснований на надзвичайній історії цього чоловіка, який одного разу заблукав у Амазонських джунглях. Самого Йоссі грає відомий актор Деніел Редкліфф.

Йоссі Ґінсберґ народився у 1959 році у Тель-Авіві. Батьки хлопця пережили Голокост. Йоссі жив як звичайний ізраїльський юнак – пішов служити у армію у 18 років. У Йоссі була мрія – познайомитись із французьким письменником Анрі Шарр’єром, автобіографію якого ( «Метелик») він прочитав під час служби у військово-морському флоті Ізраїлю. Шарр’єр теж служив у флоті (Франції), але після фальшивого звинувачення у вбивстві відбував каторгу поблизу Ґвіани у Південній Америці. Він кілька разів утікав, але його повертали за грати. Після звільнення з в’язниці Анрі жив у Венесуелі. Йоссі працював на кількох роботах, щоб зібрати кошти та поїхати у Південну Америку. Він хотів спитати у Шарр’єра поради, як дослідити джунглі Амазонки.

Але коли Ґінсберґ зібрав кошти, Шарр’єр вже відійшов на той світ. Але Йоссі все одно поїхав за своєю мрією. З Венесуели мандрівник дістався Колумбії, там подружився з учителем з Швейцарії Марком Стеммом і поїхав із ним у Болівію, Ла-Пас. Там вони зустріли геолога Карла Рупрехтера, який погодився повести юнаків у експедицію, шукати золото. До них приєднався ще й американський фотограф на ім’я Кевін Гейл.

Це була пригода, на яку Йоссі так чекав. Йому був 21 рік і ніщо не могло зупинити його перед здійсненням власної мрії. Але реальність була жорстокішою за його юнацькі мрії. Спершу у 4 відважних підкорювачів джунглів закінчилась провізія. Вони були змушені їсти фрукти та…мавп. Учитель Стемм відмовився їсти примата і його почали залишати сили. На чоловіків чекало ще одне неприємне відкриття – геолог Рупрехтер виявився не геологом, а австрійським злочинцем, останнім шансом на «щасливе життя» якого і було те саме золото, яке шукала група. Ця новина посіяла розбрат у команді. Фотограф Кевін Гейл та Йоссі вирішили побудувати пліт та повернутися у Ла-Пас по річках. «Геолог» не вмів плавати, тож він взяв на себе заслаблого вчителя і вони пішли своїм маршрутом. Група домовилася зустрітися у Ла-Пасі на Різдво.

Але не так сталося, як гадалося. Хлопці втратили контроль над плотом і влетіли на ньому у водоспад. Фотограф встиг врятуватися і вийти на берег, а от Йоссі пощастило менше – його віднесло течією. На щастя, юнак не отримав серйозних травм. Кілька днів він шукав друга, але йому не вдалося знайти Кевіна.

Ґінсберґ залишився один на один зі страшними джунглями і на його долю випали усі види мук, які вони могли підготувати для людини. Його тіло кусали величезні червоні мурахи, комарі. Кілька разів Йоссі ледве не з’їли хижаки. Двічі йому доводилось вибиратися з болота. Юнак потрапив у потом, в якому ледве вижив. Так минуло понад два тижні. Останніх 5 днів Йоссі нічого не їв, страждав від галюцинацій. Аж раптом – почув звук мотора. Ґінсберґ думав, це чергова примара, але це була пошукова група аборигенів, які шукали його вже кілька днів. Виявилось, фотограф Кевін Гейл вижив. Через кілька днів його знайшли аборигени і він розповів їм про Йоссі. Знайшли ізраїльського мандрівника тоді, коли жодного шансу на його порятунок вже не було.

На жаль, знайти двох інших членів команди – «геолога» Карла Рупрехтера та учителя Марка Стемма не вдалося нікому.

Після порятунку Йоссі три місяці лікувався у госпіталі. Він повністю відновився, вступив до Тель-Авівського університету на факультет єврейської філософії та ділового адміністрування.

Якщо ви думаєте, що це була остання подорож Ґінсберґа до Амазонії, ви дуже помиляєтесь. Він повернувся туди знову через 10 років. Йоссі допоміг мешканцям поселення Сан-Хосе-Учупіамонс отримати грант на $1,25 млн у Міжамериканському банку розвитку на будівництво сонячних батарей у джунглях. Ґінсберґ прожив у поселенні 3 роки – з 1992 по 1995, поміг звести еко-будинки «Chalalan» у болівійському національному парку Мадіді. Він зробив ще безліч корисних речей, зокрема, захищав інтелектуальну власність корінних народів регіону.

У 1995 році Міжнародний центр дослідження та лікування наркоманії (CITA) запросив Йоссі на посаду віце-президента компанії з розвитку. Ґінсберґ створив 12 центрів лікування від опійної наркоманії по всьому світу, від Мексики до Китаю. У 2009 він залишив посаду і відкрив власний лікувальний центр того ж профілю у Австралії.

Згодом Йоссі повернувся в Ізраїль і заснував дизайнерську компанію. У 2013 став одним із співзасновників стартапу «Headbox», зараз працює генеральним директором у Blinq.com, компанії, що базується у Силіконовій долині.

Йоссі Ґінсберґ – людина, яку називають одним з найбільш мотивуючих особистостей сучасності. Він уособлює у собі те, що віра, стійкість духу, моральна сила та віддана праця можуть допомогти стати на ноги не зважаючи на те, через що ви пройшли. Ніколи не можна складати руки – ні в надзвичайних, ні у буденних ситуаціях.