Друзі!

Друзі! Сьогодні День пам’яті Василя Кричевського, українського маляра, архітектора та графіка. Саме він – автор українського державного герба, прийнятого Центральною Радою, людина, що спроектувала дизайн грошей та державних знаків УНР. Василь Кричевський – чоловік, який відродив загублене з XVIII віку мистецтво оформлення української книги. Він був талановитим архітектором та маляром, представником «українського імпресіонізму» та доклав руку до того, про що ви може й не здогадуєтесь.

Василь Григорович народився 12 січня 1873 року у селі Ворожба (нині – Сумщина). Він був найстаршим з 8-ми дітей міщанина, повітового земського фельдшера Григора Кричевського та його дружини Прасковії. Навчався Василь Кричевський у Харкові, у залізнично-технічному училищі. По закінченні влаштувався помічником міського архітектора.

Свою мистецьку діяльність Кричевський почав наприкінці 1890-х років і понад півсотні років життя присвятив мистецькій науковій та педагогічній роботі. Він був самобутнім маляром-пейзажистом. Нині значна частина робіт Василя Кричевського перебуває за кордоном, більшість — в Українському музеї Нью-Йорка. У 2003 онука Василя Кричевського Оксана де Лінде передала приблизно 300 робіт Кричевського до Харкова, Полтави, Лебедина, Києва в дарунок українським музеям. Зокрема, до 40 творів знаходяться в колекції Харківського художнього музею. Унікальна колекція картин художника зберігається в Музеї української діаспори у Києві.

У 1903 році його план будівництва переміг на конкурсі будинку Полтавського Земства. Він став зразком нового архітектурного стилю – Український архітектурний модерн. До 1908 року Василь Кричевський брав участь у керівництві будівництвом та художньому оформленні цього будинку. Кричевський доклав свою руку до зведення різних цікавих будинків, зокрема, будинку письменників «Роліт», Літературно-меморіального музею Шевченка на Тарасовій горі, Прибуткового будинку по вул. Стрілецька, 28 у Києві та інших.

У 1912-1913 Василь Кричевський керував майстернями килимів Ханенків і керамічною школою в Миргороді. На замовлення відомого мецената-мільйонера Богдана Ханенка Василь Кричевський робив ескізи виробів на теми українського народного мистецтва. Оленівська майстерня виткала ті килими для подружжя Ханенків.

Кричевський був одним з організаторів і першим ректором Української Академії Мистецтв. Протягом довгих років Василь Григорович збирав предмети української народної творчості. Він склав перший в Україні підручник українського народного мистецтва, який, на жаль, не встигли видати. Збірка Кричевського, яка знаходилася в будинку Михайла Грушевського, згоріла під час артилерійського обстрілу більшовиками у 1918 році.

Настали часи Української Народної Республіки. Василь Кричевський був у добрих стосунках з Михайлом Грушевським. Саме його попросили зробити перші державні печатки. Далі постала задача розробити герб. Обговорювали кілька ідей – «знак неясного значіння, щось вроді тризубця» з монет часів князя Володимира, арбалет — старий герб Києва, і козак з мушкетом, що був гербом Гетьманщини у ХVІІ–ХVІІІ ст., галицький лев та київський Архістратиг Михаїл. Врешті, Мала Рада затвердила великий та малий державні герби, а також велику й малу печатки УНР. Тризуб— знак Володимира Великого — підкреслював спадковість нової держави від Київської Русі. «Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією», — зазначав Михайло Грушевський. Стилізований оливковий вінок, що оточував Тризуб в обох гербах, виконаних Кричевським, символізував мирну політику Української Народної Республіки.

Також Василь Кричевський керував мистецькою частиною у виробництві великих українських фільмів «Тарас Шевченко», «Тарас Трясило», «Борислав сміється», «Звенигора», «Назар Стодоля» та першого в Україні кольорового фільму «Сорочинський ярмарок».



Під час Другої світової війни Василь Кричевський разом з дружиною та донькою спершу переїхав до Львова, де був ректором Вищої образотворчої студії. Восени 1943 Кричевські емігрували спочатку до Чехословаччини, потім до Австрії, Німеччини, Франції. На початку 1948 року оселилися у Венесуелі. Помер видатний митець та архітектор 15 листопада 1952 року, рівно 65 років тому у місті Каракасі. У 1975 році Кричевського перепоховали на українському цвинтарі святого Андрія в місті Баунд-Брук, штат Нью-Джерсі, США.