Як допомогти «важкій» дитині адаптуватися у соціумі? Це питання, відповідь на яке шукають у кожній країні. Особливо, якщо йдеться про тих дітей, які живуть у інтернатах. Особливо, коли у них вже є судимості, а для багатьох це – сигнал, що шляху назад зі слизької стежки немає.
Але це не так. В ізраїльському інтернаті «Маноф» знайшли цікавий підхід для того, як допомогти дітям змінитися. Назва інтернату означає «підйомний кран» і тут дійсно піднімають із самого дна.
Історії підлітків, що потрапляють у інтернат, схожі між собою. Здебільшого, їхні батьки – репатріанти, що нещодавно переїхали у країну, почали шукати роботу і через надмірну заклопотаність перестали звертати увагу на дитину. А та, в свою чергу, залишившись на самоті, пішла шукати друзів на вулиці. Але частіше за все, там можна нажити біду. В Ізраїлі суворі закони – серйозна бійка на вулиці може потягнути за собою судимість та умовний строк покарання. Неповнолітнім його часто заміняють на навчання у спеціалізованому інтернаті, наприкінці якого судимість можуть зняти, якщо підліток поводився добре. Але як зробити так, щоб шибеник, який має образу у душі на суспільство та дорослих, почав дивитися на світ інакше?
Це можливо. І, уявіть собі, після навчання у «Манофі» деякі з учнів йдуть служити у поліцію. Як так сталося?
Усе просто. Інтернат запровадив окремий предмет – кінологію. Чому саме його і саме у цьому інтернаті? Колись тут вчився учень, репатріант з Аргентини Аріель Бар-Маймон. Він був одним з найпроблемніших хлопців навіть для цього учбового закладу. Він кілька разів втікав з інтернату, але його повертали. Одного разу Аріель, наплювавши на всі правила, приніс з собою цуцика. І сталося диво – з шибеника хлопець перетворився на доброго господаря, який любив свою собачку та піклувався про неї. Аріель випустився з інтернату, але у 2002 році загинув у теракті. Ще за кілька років померла його мати. Усі свої гроші жінка заповіла «Манофу», аби там побудували собачий розплідник.
Куратор кінологічного спецпроекту у інтернаті – легендарний кінолог Аркадій Шульман. Він вчить підлітків, як потрібно тренувати чотирилапих бійців. І, врешті, після закінчення собачого вишколу, песиків беруть у поліцію чи армію, а за ними часто йдуть і самі колишні розбишаки. Вони стають професійними кінологами. Найгірше покарання для учнів інтернату – коли їх відсторонюють від занять з собаками. Діти щиро чекають та люблять їх, бо чотирилапі друзі віддають їм цю любов, не засуджують, розуміють.
Звісно, крім кінологічних уроків у цьому інтернаті є й інша купа потрібних форм-факторів для адаптації підлітків. Гарне харчування, чиста територія, сама будівля – колишній палац з фонтанами та басейнами. Крім цього, діти активно працюють, ведуть справжнє господарство: тут і вівці, і кози, і сад з городом.
От так і виявилося, що відповісти на питання, як допомогти дітям, від яких через важкий характер відмовились усі – не так вже і важко. Просто не слід читати нудні лекції чи карати їх. Варто зайняти підлітків тим, що їх зацікавить. Директорка «Манофу» Заава Атракці каже: «Є золоте правило: «Немає поганої дитини – буває, що дитині погано». Ніхто не народжується з комплексами, вони з’являються з плином життя». Я вважаю, найголовніше – якщо дитина заплуталася, ви завжди маєте підставити їй своє плече.
Немає коментарів:
Дописати коментар