Друзі!

Друзі! Чи чули ви гумористичну пісеньку про школу танців Соломона Шкляра?

«Это школа Соломона Шкляра,
Школа бальных танцев,
Вам говорят.
Две шаги налево,
Две шаги направо,
Шаг впирод и две назад».

Щоправда, у різних версіях прізвище Соломона різниться, його називають то Пляром, то Фляром. За однією з версій, автором цього хіта-жарту був відомий виконавець гумористичних мініатюр з Одеси Володимир Хенкін. Одесити обожнювали його, цю пісню і завжди намагалися довести, що й сам Шкляр жив на сусідніх вулицях.

Але це не правда. Соломон Шкляр – реальний персонаж, але жив він у Києві, на Великій Васильківській вулиці. Він дійсно відкрив свою школу танців, хоча, як і співається у пісні, сам танцювати не вельми вмів.

Насправді Шкляр був відомим перукарем, працював на Бібіковському бульварі ( нині – бульвар Тараса Шевченка). Його клієнти, часто вже не молоді, але до глибини серця самотні, скаржилися на те, що не знають, де знайомитись з порядними дівчатами та зустріти своє кохання. Крім цього, чоловіки часто були невпевненими у собі, незграбними, не мали потрібних на той час ідеальних манер.

Соломон слухав історії самотніх чоловіків щодня, коли раптом йому прийшла ідея – відкрити школу танців! Туди могли б приходити і чоловіки, і жінки. Приміщення перукар шукав не довго, відкрив заклад прямо у своєму домі на Великій Васильківській, 10. І попри те, що конкуренція була чимала – у Києві вже було 6 таких шкіл, одна з яких – надзвичайно популярна, бо у ній був буфет і викладачка танців, що фліртувала з чоловіками, школа Шкляра стала найпопулярнішою.

Ніхто не розумів, у чому секрет Соломона. У великій клієнтській базі? В «помірній» ціні, як вказували у оголошенні? Чи у «короткому терміні навчання»?


Ні. Просто Соломон вчив танцям людей будь-якого віку. Сам він не танцював, а показував рухи на пальцях, або залучав своїх асистентів. Але при цьому створював у класі незабутню атмосферу – завдяки своєму почуттю гумору, жартам. Саме вони лягли в основу усім відомої пісні.

До танцювальної школи Шкляра стояла справжня черга! Його головна конкурентка, та, що мала клас із буфетом, навіть заслала до Соломона «таємного агента» - свою доньку, щоб та дізналася секрет успіху, але їй це не вдалося. Натомість, як більшість клієнтів Соломона, вона там закохалася.

Школа танців Соломона Шкляра була школою життя. Під кінець навчання найчастіше у двері до танцюристок стукали свати від танцюристів. І всі були задоволені.

Настільки, що потім, коли минув час і деякі з учнів Шкляра емігрували до США, а в Російській імперії розпочалася нова хвиля утисків, вони зібрали гроші для того, щоб забрати учителя до них. І він поїхав. Існують легенди про те, що в Америці Шкляр став відомим балетмейстером і саме після його еміграції почався танцювальний бум у країні. У кожній легенді є доля правди, як ви думаєте?