Василь Сліпак

«Відповідальність зросла в рази. Не маємо права на депресію. Треба витягати себе з неї за волосся і за вуха будь-якою ціною. Маємо унікальний шанс і не маємо морального права його втратити. Не маємо права втратити Україну!» - казав воїн, захисник України та відомий оперний співак Василь Сліпак. Сьогодні йому мало б виповнитися 43 роки. Але Василь, позивний «Міф», загинув у бою на Світлодарській дузі 29 червня 2016 року від кулі снайпера.

Василь народився 20 грудня 1974 року у Львові. Співати хлопець любив змалку. У сім'ї ніхто не був пов'язаний із музикою професійно – мама Василя працювала у конструкторському бюро, батько був спеціалістом виробничого підрозділу. Але дідусь, на честь якого хлопця й назвали, мав унікальний голос, який передався і онуку.

Вже в шість років стався перший виступ Сліпака — на сільському весіллі Василько заспівав пісню тріо Мареничів «Тиша навкруги». Усі були у захваті. Коли хлопцю було 9 років, старший брат Орест відвів його до Львівської державної академічної хорової капели «Дударик». Саме там сформувався смак та світогляд у майбутньому видатного українського оперного співака. Із «Дудариком» Василь Сліпак виступав у найпрестижніших концертних залах України і світу: від Національної опери України до Карнегі-Холу у Нью-Йорку. У хоровій капелі Василь Співак співав до 1994 року.

Під час навчання і після закінчення Львівської консерваторії, Сліпак багато виступав та брав участь у різноманітних конкурсах. У 1997 році Василь успішно пройшов відбір на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу йому почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі. Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти українець дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в місті Ліоні, що у Франції.

Василь Сліпак завжди мав активну громадянську позицію. Одразу після здобуття Україною незалежності він долучився до руху «Віра і світло», який був покликаний допомогти людям з особливими потребами. Разом з братом Орестом організовував концерти у колоніях для неповнолітніх, аби морально підтримати тих, хто опинився за ґратами. Під час подій Революції гідності не міг приїхати в Україну, бо мав контракт у Опері, але координував у Франції громадські акції, спрямовані на підтримку України, відправляв українцям передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти.

Коли на Донбасі почалася війна, Василь створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne/Українське братство», допомагав українським захисникам, а згодом і сам долучився до них. Сліпак тричі був на фронті. Уперше поїхав на війну у травні 2014 року, воював у Пісках у районі Донецького аеропорту, брав участь у боях за Авдіївку. На війні Василь Сліпак взяв собі позивний «Міф» – на честь найулюбленішої арії – партії Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст».

Вдруге Василь поїхав на фронт у вересні 2015 року, у село Водяне під Маріуполем, просто на лінію зіткнення. Згодом повернувся до Парижа. Втретє і востаннє Сліпак повернувся на Донбас 18 червня 2016 року, щоб доправити зібрану допомогу захисникам-добровольцям. Він планував залишитися на війні на пів року. Але через 11 днів загинув від ворожої кулі, яку випустив снайпер з великокаліберної гвинтівки. Василь Сліпак ціною власного життя врятував побратимів. Тоді українські військові відбили атаку на селище міського типу Луганське та перейшли у контрнаступ.

30 червня 2016 року Василь Сліпак був посмертно нагороджений Орденом «За мужність» I ступеня. Він став першим Героєм України серед добровольців. Поховали оперного співака та воїна на Алеї героїв Личаківського кладовища Львова.

Василь Сліпак – маяк української нації. Своїм душевним світлом він вказав усім шлях, шлях добра, відданості, жертовності та патріотичності. І хоча його насильно загасили, українці мають йти далі та не змінювати дорогу.