Вітаю усіх учнів та їхніх батьків із Днем знань!

Сьогодні маленькі і великі школярі, учні гімназій, ліцеїв, училищ, студенти та аспіранти, а також їхні викладачі розпочинають новий навчальний рік.

Цього дня деякі продовжать навчання, а багато хто вперше переступить поріг школи. Саме на їхню долю випало випробувати на собі нову систему навчання, запроваджену українським урядом. Було чимало критики на адресу нових принципів оцінювання в молодшій школі, але очевидним є той факт, що процес реформування школи зсунувся з мертвої точки.

В Ізраїлі, як і в Україні, тисячі школярів також вперше сядуть за парти 1 вересня. Тут також ідуть до школи в шестирічному віці та навчаються 12 років. В початковій ізраїльській школі вивчають іврит, математику, історію, географію, природознавство, англійську мову, музику, малювання, займаються ритмікою та фізкультурою. Майже все як у нас, за виключенням того, що програма побудована таким чином, що весь матеріал проходиться в класі, дітям майже не задають домашніх завдань. Акцент робиться не на заучуванні інформації, а на тому, щоб навчити дитину з перших днів в школі самостійно мислити, аналізувати та співставляти факти. Саме ці навички знадобляться школяреві і в дорослому самостійному житті.

Хочу побажати усім першачкам України та Ізраїлю знайти в школі нових друзів, досягти успіхів та здолати найвищі вершини! Я щиро бажаю учням наснаги у навчанні, а їхнім вчителям терпіння та успіхів в освоєнні нової системи.

В Ізраїлі існує унікальний спецзагін, бійці якого не носять форми і не використовують зброю, а з терористами борються зубами і кігтями

Я говорю про загін спеціального призначення «Окец», про існування якого до недавнього часу знали тільки в ЦАХАЛі.

«Окец» в перекладі з івриту - «жало», тут служать собаки, які беруть участь у спеціальних операціях армії Ізраїлю. У собак батальйону «Окец» три основні спеціалізації: знайти бомбу, знешкодити ворога і врятувати свого. У спецзагоні складна програма підготовки: тренувальний курс триває мінімум рік, перш ніж тварину допустять до участі в спеціальних операціях. Унікальних собак вчать знешкоджувати супротивника, озброєного ножем або автоматом, непомітно підкрадатися і годинами лежати в засідках. Чотириногих солдатів ділять на тих, хто бере участь в затриманні, на пошуково-рятувальних, і спеціалістів з пошуку вибухових речовин.

В армію набирають абсолютно різні породи собак: німецькі або бельгійські вівчарки служать для пошуку вибухових пристроїв, лабрадори займаються пошуково-рятувальними роботами, маленькі собаки оглядають салони автомобілів на блокпостах. Головне завдання при навчанні таких бійців - створити такий міцний тандем, щоб людина і собака могли розуміти один одного з півслова.

Тварин для загону купують в Німеччині і Голландії, а виховувати починають із самого раннього віку. Утримання кожного бойового пса обходиться ізраїльській армії в 1000 доларів щомісяця. Такі бійці служать 7-8 років, а потім відправляються в сім'ї, досить часто в сім'ї своїх же колег-провідників.

Про цих тварин піклуються як про дітей: кожен пес живе в шестиметровій клітці зі спеціальним підлоговим покриттям, їх добре годують, лікують: чотириногим бійцям «Окец» навіть лікують собачий карієс. З 2003 року в Ізраїлі є спеціальне кладовище для військових собак, де їх ховають з усіма почестями: на надгробках вказується, якщо собака загинула в бою, померла від старості або хвороби. Загін спецпризначення «Окец» існує з самого моменту створення Держави Ізраїль, за цей час чотириногі солдати врятували сотні людей і знешкодили десятки терористів в Лівані і Газі, на Західному березі і Голанських висотах. Бійці з загону воювали у всіх кампаніях останніх 30 років.

До речі, мусульмани, на відміну від іудеїв, вважають собаку брудною твариною, тому вважають, що якщо камікадзе перед вибухом вкусить собака, то він не стане шахідом (мучеником за віру) і не потрапить до раю. Цим користуються бійці підрозділу «Окец», працюючи з собаками для відволікання уваги терористів.

З кінця літа Укрпошта вводить в обіг нові поштові марки із серії «Євреї».

Я завжди підкреслюю той сильну зв'язок, який здавна існує між нашими народами. Це пов'язано не тільки з тим, що українці і євреї впродовж століть жили пліч-о-пліч, але і з загальними для обох народів простими цінностями.

Єврейська громада в Україні добре відома своїми культурними традиціями і ремеслами. Завжди вважалося, що кращі кравці - це євреї. Найвеселіші музиканти - євреї. Один з найбільш набожних народів - теж євреї і вони не тільки моляться, а й будують свої храми для молитви.

І дуже приємно, що тепер ці традиції будуть відображені в прекрасних ілюстраціях Миколи Кочубея, який став автором зображень. У серії «Національні меншини України. Євреї» представлені чотири марки: танець «Фрейлехс », «Синагога в м.Жовква», «Рош Ха-Шана» і «Кравець». Кожна марка вийшла тиражем 130 тисяч штук.

Чому було обрано саме ці сюжети? До ХVIII століття Жовква була важливим центром єврейської освіти та релігійного життя. Синагога в Жовкві побудована в кінці XVII століття і є яскравим зразком ренесансно-барокової архітектури. Жовківська синагога добре відома в усьому світі. Досить сказати, що за її подобою збудовані деякі синагоги в Ізраїлі.

Що таке Рош Ха-Шана відомо вже багатьом: це єврейський Новий Рік. У цьому році він буде відзначатися 3 жовтня. У свято Рош Ха-Шана сурмлять в шофари, викликаючи на Божественний суд і закликаючи до покаяння. Як і в християнській традиції, цього дня прийнято посилати один одному подарунки і накривати щедрі столи з частуванням.

Фрейлехс - це традиційний єврейський народний танець. Пам'ятаєте «Сім-сорок»? Так ось це він. Ну а єврейські кравці завжди були відомі своєю майстерністю у кожному місті і містечку.











Такі кроки черговий раз підкреслюють тісний зв'язок між ізраїльтянами і українцями, адже події, які зображені на нових марках добре і без слів зрозумілі кожному українцеві.

В неділю, 28 серпня, український спецназ рятував працівників посольства Держави Ізраїль від терористів: бійці спецпідрозділу СБУ «Альфа», Нацполіції «Корд» та підрозділу сил спецоперацій ЗСУ успішно знешкодили терористів та звільнили заручників.

В результаті операції ніхто не постраждав.

Такий трилер в будівлі посольства Держави Ізраїлю відбувався в рамках антитерористичних навчань українських спецслужб, які СБУ проводило за погодженням з ізраїльською стороною. Кияни могли бачити реальну картинку антитерористичної операції прямо в центрі столиці. Гадаю, багатьох здивували вибухи, дим та військові машини біля ізраїльського посольства.

Подібні навчання СБУ проводить не вперше: щорічно співробітники дипломатичного представництва Ізраїлю погоджуються брати участь в антитерористичних навчаннях, бо добре розуміють важливість таких заходів. Як я неодноразово розповідав, в Ізраїлі реагуванню в разі терористичної атаки навчають, починаючи з дитячого садочка. Всі громадяни Ізраїлю добре знають як себе поводити в надзвичайній ситуації, тому операція українського спецназу не стала чимось дивним для співробітників посольства. За їхніми словами та оцінками спеціалістів, українські солдати на відмінно впоралися із поставленим завданням.

В наш час Україна щодня стикається з терористичною загрозою. І зараз я не маю на увазі військовий конфлікт на Сході, який скромно називають АТО замість війни: щоденно співробітники спецслужб стикаються зі справжніми чи фейковими загрозами. Дуже сподіваюся, що невдовзі українські спецслужби зможуть хоча б частково досягти рівня Ізраїлю, де довіра до захисників стовідсоткова, а рівень захисту – один з найвищих в світі.

Сьогодні хочу розповісти одну історію, яка є прикладом надзвичайного людинолюбства і самопожертви.

Історії, схожі на цю, відбувалися і в Україні за часів Голокосту.

У 1940 році протестантська комуна Шамбон-сюр-Ліньон в 350 км від Парижа, була окупована, і Шамбон опинився під владою режиму Віші. Однак жителі відмовилися визнавати колаборантський режим.

Духовним лідером комуни був молодий пастор Андре Трокме, який шістьма роками раніше приїхав у Шамбон разом з дружиною Магдою і чотирма дітьми. Взимку 1940 року в будинку Трокме з'явилися перші євреї, які втекли з Німеччини. Дружина пастора попросила знайомих прихистити їх у себе. Пізніше прийшли ще кілька людей, яким вдалося уникнути вірної смерті, а потім євреї з усіх усюд потягнулися в Шамбон нескінченним потоком.

Андре Трокме закликав своїх прихожан допомагати всім, хто цього потребує, а його дружина займалася організацією їх порятунку. На його заклик відгукнулися, і селяни стали ховати біженців у своїх будинках. За 4 роки окупації жителі Шамбону врятували 5 тисяч євреїв - стільки ж, скільки в Шамбоні проживало місцевих жителів. Деякі сім'ї примудрялися переховувати євреїв по 4 роки, аж до самого звільнення регіону.

Євреїв зустрічали, переховували у квартирах і будинках, на підприємствах, на фермах, в установах. Їм робили підроблені документи, продуктові картки, єврейські діти навчалися в школах разом з сільськими дітьми. За цей час жодна людина з 5 тисяч не була передана поліції.

Звичайно, різко збільшене число жителів села не пройшло непоміченим, почалися обшуки. Коли ж уряд Віші зажадав від Андре Трокме припинити захищати євреїв, він відповів: «Я не знаю, що означає єврей. Я знаю тільки, що означає людина».

У серпні 1942 року поліція, місцева влада і гестапо протягом трьох тижнів проводили обшуки в селі і вимагали видати їм євреїв під страхом смертної кари. Андре Tрокме відмовився, автобуси поїхали порожніми.

У 1943 році мужній пастор був заарештований, проте односельці продовжили його справу під керівництвом його дружини. Андре Трокме прожив довге життя і помер у 1971 році, Магда Трокме - у 1996-му.

У 1998 році «Яд ва-Шем» нагородив комуну Шамбон-сюр-Ліньон почесним дипломом за гуманізм, проявлений його жителями під час війни: 40 осіб з 2 тисяч французьких громадян, визнаних праведниками народів світу - це жителі села Шамбон.

Продовжуючи розпочату сьогодні тему культурних подій, хочу з певною гордістю повідомити, що саме українська вистава перемогла на фестивалі мистецтв у Единбурзі.

Edinburgh Fringe Festival – це найбільший у світі фестиваль мистецтв і отримати на ньому головний приз – нагороду театру Summerhall – це привід пишатись.

Авторами фольк-опери «Counting sheep» є подружжя – українська співачка Марічка Кудрявцева та канадський музикант Марко Марчик.

Вони зустріли один одного на Майдані взимку 2014, були волонтерами, допомагали військовим, а потім вирішили розповісти канадцям про українські настрої та проблеми через виставу. Фольк-опера «Counting sheep» є досить нетиповою постановкою, тут немає монологів та головних персонажів, основною складовою є старовинні українські пісні і танці, відео, глядачів залучають до участі вистави та ще й частують українськими смаколиками під час перформансу.

Перші постановки були розраховані лише на 30 осіб. Але вже зараз у Единбурзі щовечора виставу дивляться близько 220 осіб і всі квитки продані. А власник театру Summerhall так проникся виступом, що підняв над будівлею прапор України, який майорітиме там до кінця фестивалю.

Привернути максимальну увагу світу до України та українських подій, розповісти про унікальну та багату українську культуру, традиції, красу цієї землі та гідність народу – ось головне завдання сучасного українського мистецтва. Я певен, що такі вистави як «Counting sheep» можуть зробити для іміджу України навіть більше, ніж політики та дипломати.

Завтра, 27 серпня Львівска філармонія запрошує мешканців та гостей міста відвідати міжнародний музичний проект«In Memoriam - об’єднані музикою».

«In Memoriam» є частиною масштабної культурно дипломатичної ініціативи, спрямованої на об’єднання суспільства, поширення ідеї миру та толерантності шляхом діалогу культур. У програмі концерту – дві всеукраїнські прем’єри: твори Ернеста Блоха «Модальна сюїта» для флейти та оркестру і «In Memoriam»

Цей міжнародний музичний проект збере на одній сцені унікальний склад музикантів: першу флейту Франції Філіппа Пєрло, всесвітньо відому піаністку Марію Прінц (Болгарія, Австрія), знаного альтиста та диригента у цій програмі Олександра Земцова (Німеччина, Швейцарія) і Академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів».

Метою міжнародного музичного проекту «In Memoriam - об’єднані музикою» є вшанування пам’яті загиблих євреїв під час Другої світової війни; проведення освітньо-виховної діяльності з висвітлення полікультурності та багатоетнічності Львова. Творці проекту намагаються музичним діалогом привернути увагу громадськості, як української, так і міжнародної, до поширення ідеї миру та толерантності, покращення взаєморозуміння між різними етносами та різними віковими групами громади Львова та ознайомити з класичними симфонічними творами європейських композиторів єврейського походження.

У 2016 р. Україна відзначає 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру, вшановуючи пам'ять невинних жертв. Бабин Яр у Києві, Дробицький Яр на Харківщині, тюрма на Лонцького у Львові, «Долина смерті» Янівського концтабору на Львівщині – це лише кілька місць кривавого терору проти людства. Не забути ці кроваві сторінки власної історії та подолати міжнаціональні конфлікти, а тим більше будь-які прояви геноциду - завдання сучасності.

Гостинний та багатонаціональний Львів запрошує мешканців міста та гостей культурної столиці приєднатись до унікального проекту толерантності народів та культур.

27 серпня Львівська філармонія. Початок концерту – о 18:00.