Скільки часу ви витрачаєте на простоювання в пробках?

У четвер в Києві був колапс місцевого масштабу: на мосту сталася аварія, в результаті два райони були практично паралізовані, люди йшли пішки по спеці, багато хто так і не потрапив на роботу.

У Києві, у Львові, в Одесі та й в будь-якому іншому великому місті досить часто можна спостерігати картину, коли через божевільні затори на дорогах не тільки громадський транспорт, а й машини спецслужб не можуть проїхати на виклик. Крім того, що багато автомобілістів не дотримуються правил дорожнього руху і не пропускають машини, скажімо, швидкої допомоги, дуже часто автомобілям просто фізично нікуди діватися. Водіям спецслужб доводиться вигадувати неймовірні способи, щоб прорватися до місця призначення. Але ж від оперативності їх реагування залежить чиєсь життя.

В Ізраїлі також існує проблема з перевантаженими дорогами і досить серйозна. І так само через те, що машини спецслужб не можуть вчасно потрапити на місце події, наражаються на небезпеку життя людей. Температура повітря в Ізраїлі +35С - це нормально. Але ізраїльтяни ще 30 років тому придумали, як виправити ситуацію. У 80-х роках стався випадок, коли швидка допомога через затор не встигла на виклик, в результаті чого загинула дитина. Після цього випадку група волонтерів створила команду, яка за максимально короткий час може дістатися до пацієнта, щоб надати йому першу допомогу. Члени організації United Hatzalah / United Rescue, отримавши інформацію про те, що швидка не може проїхати в якийсь з районів міста, виїжджають на велосипедах, скутерах або виходять пішки за вказаною адресою, щоб до приїзду бригади медиків допомагати потерпілому. Дуже часто таке оперативне реагування допомагає врятувати людські життя.

У 1989 році, коли почався цей проект, в ньому взяли участь всього 15 волонтерів. Сьогодні до складу організації загальнонаціональної швидкої медичної допомоги United Hatzalah / United Rescue входять 3 000 волонтерів. За цей час вони надали допомогу 1,6 мільйонам людей по всьому Ізраїлю. United Hatzalah не тільки відкривають свої представництва на різних континентах, а й навчають волонтерів з великих міст світу. За останні роки досвід ізраїльської волонтерської організації стали переймати в Бразилії, Аргентині, Індії, Панамі, Литві, США.

Як ви думаєте, чи може бути корисною така організація на перевантажених вулицях Києва, Харкова, Львова чи Одеси? Зараз городяни рятуються від спеки на міських пляжах: як зможе проїхати машина швидкої допомоги до віддаленої ділянки Труханова острова або Гідропарку? Думаю, відповідь очевидна. Під час революції 2014 року сотні людей стали медиками-волонтерами, за короткий час вивчивши основи надання першої допомоги. Після початку військових дій на Сході України, тисячі людей пройшли курси з надання різного роду медичної допомоги постраждалим. Я впевнений, що створення подібної організації в Україні може стати хорошою допомогою для служб швидкої допомоги.

У Центральній та Східній Європі до Голокосту проживали понад сім мільйонів євреїв.

На території України єврейська цивілізація процвітала понад п'ятсот років: тут розвивалися своєрідна культура, мова, література, релігія. Україна є батьківщиною хасидизму - релігійної течії, яка вплинула на іудаїзм у всьому світі. На території України було відкрито десятки єврейських шкіл, храмів. Особливим явищем була поява своєрідного традиційного містечкового єврейства: тут були свої правила, спосіб життя і побуту, свої свята і своє літочислення, культура, традиції, мова.

Тим часом сьогодні мало що нагадує про ту багату історичну єврейську традицію, яка існувала на землях Східної і Центральної Європи. За останні 80 років практично зникли культурні центри європейського єврейства в тому вигляді, в якому вони існували до Другої світової війни. За цей час чисельність єврейського населення на території, наприклад, України скоротилася майже в 10 разів. Якщо раніше євреї спілкувалися переважно на ідиші, то сьогодні реальніше зустріти єврея, який знає свою мову де-небудь в Нью-Йорку, ніж в Чернівцях. Точно так, разом зі своїми власниками, роз'їхалися по світу сувої, рукописи, книги, менори і національні рецепти. Голокост, глобалізація, масова міграція довершили процес знищення унікальної культурної середовища.

Те, що залишилося і щодня нагадує про багату єврейську спадщину на території Європи - це єврейські кладовища. По всьому материку існують єврейські поховання, як прямий доказ безперервного зв'язку між епохами. У наші дні багато з них знаходяться в жалюгідному стані: вони заросли чагарниками і травою, сліди багатьох з них втрачені. Так втрачається багатовікова пам'ять про єврейську присутність в Центральній і Східній Європі.

А тим часом єврейські кладовища - не просто старі могильні плити. Вони є пам'ятками єврейського зодчества, містять унікальну історичну та генеалогічну інформацію. Багато з них - твори народного мистецтва та писемності. На надгробках часто писалися епітафії, за якими можна вивчати регіональну мову євреїв, а масовість матеріалу дозволяє проводити масштабні соціологічні дослідження.

Часто в Україні муніципальна влада прямо заявляє, що ніхто не стежить за станом єврейських кладовищ на їхній території. Раніше цим займалися місцеві єврейські громади, однак, тепер просто нікому.

У 2015 році була створена ESJF - Ініціатива з захисту єврейських кладовищ Європи, яка займається охороною єврейської спадщини. Метою роботи організації є пошук єврейських кладовищ, їх відновлення, визначення чітких меж, будівництво огорож.

Організація фінансується урядом Німеччини та різними фондами. В рамках пілотного проекту було виділено 1 мільйон євро для фінансування 30 проектів з охорони єврейських кладовищ в чотирьох європейських країнах. Одним із завдань ініціативи буде створення адміністративної та науково-дослідницької структури, яка займатиметься подібними проектами.

За статистикою, тільки на території 46 європейських країн відомо про існування близько 10 тисяч єврейських кладовищ. Три чверті з них - в країнах колишнього СРСР і Південно-Східної Європи. На території України їх сотні і сотні. У 2015 році пілотний проект ESJF охопив 27 місць поховання євреїв в Україні, протягом 2016 року охопить ще 46. Учасники ініціативи відшукують в архівах, за свідченнями місцевих жителів, старі єврейські кладовища, розчищають територію, виставляють огорожу і домовляються про догляд за місцевістю.

Завжди треба пам'ятати про те, що майбутнє має тільки той народ, який добре знає і пам'ятає своє минуле. Тим більше це необхідно зараз, коли Україна стала незалежною державою і по-новому вивчає власну історію.

Сьогодні в столиці Галичини стартує один з найбільш, мабуть, цікавих українських фестивалів - «Ніч у Львові».

Цікавих, тому що у Львові не може бути інакше, тому що вночі, і тому, що набір вистав - на будь-який смак.

На три спекотні липневі ночі Львів стане культурною столицею України і центром концертного життя. Протягом трьох ночей можна буде відвідати сотні атракцій, екскурсій, перформансів, побувати в музеях, галереях, театрах, концертних залах. Крім того, на вулицях буде грати найрізноманітніша музика.

Можна буде послухати орган прямо на Площі Ринок, прогулятися підземеллями львівських храмів, подивитися кіно у дворі Ратуші або взяти участь в історичному квесті.

Запрошую всіх бажаючих відвідати дивовижний нічний Львів і побачити його в незвичному ракурсі.

Відкриття фестивалю -15 липня в 19-00 перед входом в будівлю Ратуші. Фестиваль триватиме з 15 по 17 липня.

Вчора на ювілейному 50-му авіасалоні в англійському Фарнборо український Ан-178 вражав своїм польотом світових авіаконструкторів, пілотів і публіку.

За шість хвилин, відведених на демонстраційний політ, глядачі побачили круті віражі, максимальні крени, проліт на мінімальній швидкості над злітно-посадковою смугою. Коли переглядаєш кадри польоту Ан-178, охоплює справжня гордість за український авіапром.

Літак від українських виробників може працювати в найрізноманітніших погодних і кліматичних умовах, за умов високих температур і вологості, базуватися на аеродромах з різною якістю покриття злітно-посадкових смуг. Ан-178 вкрай зручний для перевезень пакетованих вантажів, контейнерів, включаючи великогабаритні морські С1. Його вантажопідйомність - від 15 до 18 тонн. Новий літак замінить добре відомі Ан-12 і С-160.

Поки глядачі спостерігали за майстерністю роботи пілотів, представники КБ «Антонов» підписали контракт з канадською компанією Esterline CMC Electronics на поставку систем і устаткування літаків Ан-148, Ан-158, Ан-178 і вантажних важковаговиків - Ан-124 100 «Руслан». Українські літаки будуть обладнані канадської авіонікою, що дозволить їм мати переваги на світовому ринку. Як запевнила міністр міжнародної торгівлі Канади, пані Кріста Фріланд, українська сторона має повну підтримку канадського уряду.

Українцям точно є чим пишатися: у нас працюють талановиті, працьовиті люди, українська продукція визнається на найвищому рівні. Лише кілька років тому «Антонов» дихав на ладан, а сьогодні випускає новий літак і укладає контракти з міжнародними компаніями. Пропоную і вам подивитися на можливості нового українського літака і оцінити його переваги.

Вчора завершився дводенний візит прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо в Україну.

Підсумком цього історичного візиту стало підписання угоди про Зону вільної торгівлі між Україною та Канадою.

Що це принесе Україні? По-перше, це зняття тарифних обмежень. Протягом семи років після того, як угода набуде чинності, між Україною і Канадою зникнуть 99% всіх торгових бар'єрів. Українці отримають доступ до системи державних закупівель Канади, канадські - в Україні. Українські та канадські товари отримають пріоритет в торговельній системі обох країн, Україна значно розширить свій ринок збуту, отримає прозорі умови для торгівлі. Поряд з розширенням економічних вигод, Україні належить реформувати власну нормативно-правову базу, що дозволить виводити свої товари на канадський ринок в повному обсязі. Крім того, участь в договорі передбачає ефективну боротьбу з корупцією і створення нових робочих місць. На думку аналітиків, підписання цього договору дасть поштовх для розвитку економік обох країн.

Треба пам'ятати про те, що в Канаді проживає найбільша українська діаспора: етнічні українці входять до складу канадського уряду, українці Канади з моменту виникнення незалежної України підтримують економічний, політичний і соціальний розвиток нашої держави. Особливо яскраво ця підтримка проявилася протягом останніх двох років: крім гуманітарної допомоги, Канада надає нам підтримку на міжнародній арені, в Україні працюють канадські військові інструктори, волонтери постійно займаються доставкою вантажів для постраждалих від військових дій на Донбасі, в Канаді лікуються українські воїни.

Крім того, за підсумками останнього саміту НАТО, саме Канада стане однією з тих країн, які поставлять в Україну летальне озброєння. Це більше всяких слів демонструє, який вплив має українська діаспора в Канаді. Все це дає можливість сподіватися на ефективну співпрацю між Україною і Канадою.

Хочу сказати пару слів про самого канадського прем'єра: Джастін Трюдо - один найпопулярніших політиків сучасності. Молодий і харизматичний канадський лідер щиро закоханий в Україну, що дає нам безсумнівні преференції. Свій візит він почав з покладання вінків до Могили невідомого солдата та біля меморіалу в Бабиному Яру. На церемонії покладання разом з ним перебував і його старший син. Джастін Трюдо добре відомий своєю прихильністю до загальносвітових цінностей, досить ліберальними поглядами і повагою до традицій різних культур. На думку Трюдо, прем'єра багатонаціональної Канади, необхідно добре знати і поважати історію держави, частиною якої ти є. Я повністю поділяю цю точку зору: без минулого, яким би воно не було, немає майбутнього.

Історія одного конфлікту.

10 років тому, 12 липня 2006 року, Ізраїль розпочав антитерористичну операцію проти бойовиків об'єднання «Хізбалла». Приводом для наступу стала провокація з боку ліванських терористів, які здійснили ракетний обстріл прикордонних територій Ізраїлю, підірвали бронеавтомобіль ізраїльських прикордонників, убивши трьох і викравши ще двох солдатів.

Бойовики Хізболли вимагали обміну ізраїльських солдатів на тисячі палестинських ув'язнених. Відповіддю стала заява Ехуда Ольмерта - ізраїльського прем'єр-міністра - про неможливість будь-яких переговорів з терористами. Ольмерт також оголосив, що реакція Ізраїлю на провокацію буде жорсткою: через кілька годин ВПС Ізраїлю почали масований обстріл південних областей Лівану, підконтрольних Хізбаллі, вразивши основні магістральні вузли, зруйнувавши дороги, мости, що дозволило значно іммобілізувати супротивника. У той же час на територію Лівану увійшли ізраїльські танки, у відповідь Хізбалла розпочала ракетно-мінометний обстріл Ізраїлю. Протягом місяця терористи обстрілювали північні райони Ізраїлю, змусивши евакуюватися сотні тисяч ізраїльтян в центр і на південь країни.

Збройний конфлікт тривав 35 днів, в результаті обстрілу загинули 166 ізраїльтян і понад 1200 ліванців, понад 1000 ізраїльських солдатів були поранені. Вже 14 серпня було оголошено про повне припинення вогню, південні регіони Лівану були очищені від терористів і передані під контроль ліванської влади і миротворців ООН. На початок жовтня на півдні Лівану вже були присутні близько 10 тисяч ліванських військових і понад 5 тисяч миротворців, ізраїльські війська залишили Ліван.

Після Другої ліванської війни Ізраїль зумів зробити правильні висновки і створив унікальну систему протиракетної оборони, яка надійно захищає мешканців від ударів.

Треба сказати, що багато хто критикує ізраїльську систему оборони, звинувачуючи її в непідготовленості до подібних нападів. Але всього за 35 днів Ізраїль зміг почати і завершити війну, що загрожувала перерости в масовану атаку з боку бойовиків, запобігши можливим терористичним нападам, диверсіям та захопленням територій. Влада Ізраїлю не стала ні з ким домовлятися або радитися, звіряючи правильність своїх дій. Була загроза для життя громадян Ізраїлю - на неї гідно відповіли. Скільки жертв з боку мирного населення і військових було б, якби Ізраїль почав довгі переговори? Тисячі? Десятки тисяч? Нікому, крім агресора, не цікавий заморожений конфлікт, що підриває політичну, соціальну та економічну стабільність в державі. Ізраїль дуже добре розуміє це.

За підсумками саміту НАТО в Варшаві, Україна знову опинилася в центрі уваги світової спільноти.

Ситуація в Україні змусила країни НАТО серйозно задуматися над загрозою, яку несе Росія не тільки для Східної Європи, а й для всього світу. Навіть такі держави як Франція та Італія, лідери яких вже готові скасувати санкції проти Росії, підтримали посилення військової присутності НАТО на сході. Дружити з Путіним - це одне, сидіти з ним за одним обіднім столом, літати разом на Сицилію та обіцяти золоті гори можна, але оборону тримати все одно необхідно. Тому що ворога краще тримати ближче і на видноті.

Не двозначним стала і заява країн НАТО, в якій Росія звинувачується в підриві порядку в Європі, заснованому на взаємному дотриманні загальних правил: «Росія продовжує свої агресивні дії, що підривають суверенітет, територіальну цілісність і безпеку України в порушення міжнародного права. Це має серйозні наслідки для стабільності і безпеки всього євроатлантичного регіону», - ці слова задекларовані в спільній заяві України і НАТО.

Підсумком гучних заяв стане істотне посилення військового контингенту військ НАТО в Європі: вже з 2017 року французький та британський контингенти будуть присутні в Естонії, з 2018 - німці в Литві, контингент США - в Польщі, Канади в Латвії. Лідери країн-членів НАТО прямо заявляють, що таке розширення співпраці є прямим наслідком загрози з боку Росії.

Що стосується України, то одним з найважливіших рішень саміту, на мій погляд, стали заяви про можливість поставок для нас зброї, збільшення допомоги з боку США і комплексна допомога з боку НАТО.

Абсолютно чітко прозвучав заклик британського прем'єра до Росії забиратися з території України: як Криму, так і Донбасу. Девід Кемерон закликав «тиснути на Росію». Подібна заява з боку глави другої за потужністю держави НАТО - дорогого коштує. У відповідь на агресивну політику Росії і загрозу, яку несуть дії цієї країни по всьому світу, Великобританія відновлює свою ядерну програму.

Взагалі Варшавський саміт зміг краще будь яких економічних форумів об'єднати усіх «заклятих друзів» і стерти всі розбіжності: анексія Криму, 10 тисяч смертей на Донбасі, бомбардування мирних міст в Сирії набагато ясніше пояснили, чого варті заяви Росії про дружбу і партнерство. У НАТО чітко розуміють, що якщо Росія йде когось рятувати, треба озброюватися і наносити превентивні удари. Сьогодні в України з'явився шанс максимально наблизитись до Північноатлантичного альянсу: необов'язково бути членом НАТО, щоб відповідати його стандартам і розраховувати на підтримку країн-учасниць.