В Україні вперше зробили біонічний протез руки

Відео «Радіо свобода

Українські протезисти вперше виготовили унікальний протез із сенсорними датчиками, які реагують на рух м’язів. Київське протезно-ортопедичне підприємство поєднало власні розробки з іноземними технологіями, завдяки чому волонтер, який залишився без руки під час подій Євромайдану, знов має кінцівку. Всередині протезу встановлені сенсорні датчики, які реагують на рух м’язів, а вони, у свою чергу, дають імпульс, який передається на кисть та на пальці.

Важливість такої розробки в Україні в тому, що у нас такий протез коштуватиме значно дешевше, ніж за кордоном. Крім того, в Україні буде набагато простіше проводити сервісне обслуговування протезу.

Ізраїльська медицина відома в усьому світі досягненнями у сфері протезування. В Ізраїлі виготовляють найсучасніші протези кінцівок, проводиться реабілітація найвищого рівня. За роки військових дій ізраїльські вчені вимушено здобули колосальний досвід у реконструктивному лікуванні, яким можуть по праву пишатися. Крім того, вони готові поділитися ним і з українськими колегами, яким така допомога була б корисною. Адже в умовах, коли наші солдати повертаються пораненими, вкрай необхідними будуть розробки в сучасному протезуванні.

Сьогодні я хочу розказати про перших поселенців, які стояли біля самих витоків створення Ізраїлю.

Саме вони стали прикладом для всіх, довівши, що євреї здатні побудувати власну державу. Мова йтиме про членів організації Білу – руху, який взяв своїм девізом слова з книги пророка Ісаї «Бейт Яаков, лху ве-нелха!» («Дім Яакова, вставайте та підемо!»).

Після єврейських погромів в 1881-1882 роках на території Російської імперії, багато хто зрозумів, що ця земля ніколи не буде їм домом. Саме тоді молоді люди, які отримали чудову освіту, вже ґрунтовно облаштували своє життя, вирішили більше не шукати щастя на чужині, а спробувати створити власну державу.

Отже, група білуйців вирушила з Одеси в Палестину, щоб протягом трьох років підготувати місце для тих, хто прибуде після них. Одним із ініціаторів ідеї переселення в Ерец-Ісраель був студент Харківського університету Ісраель Белкінд. 1882 року очолив першу групу переселенців, жив і працював в Рішон-ле-Ціоні. 1889 року він відкрив в Яффі приватну школу, працював також вчителем в Єрусалимі, є автором книги з географії Ерец-Ісраель, першого підручника з загальної історії на івриті, підручника з арифметики, книги про історію населення Ерец-Ісраель…Пізніше він ініціював заснування національної єврейської школи, школи з землеробства, школи для сиріт – жертв погромів. Внесок Белкінда в організацію основ ізраїльської державності – безцінний.

Разом з Белкіндом до Ерец-Ісраель прибув також Хаїм Хісін – член організації Білу, сіоніст, лікар, публіцист, громадський діяч. Спочатку Хісін працював в сільськогосподарській школі, потім простим робітником в Рішон-ле-Ціоні. В 1884 році став одним із засновників Гедери, першого в Ерец-Ісраель поселенні олім з Росії. Крім того, лікар Хісім був одним із засновників Тель-Авіва, головою виконавчого комітету російської палестинської спілки. За його допомоги виникли поселення Беер-Яаков, Ейн-Ганім, Нахалат-Ієгуда, Кфар-Малал. Знаменитий Хісім для жителів Ізраїлю своїм колоритним виглядом: до своїх пацієнтів лікар їздив на мулі, а в руках тримав величезну парасолю.

Білуйці проклали шлях для всіх євреїв, що мріяли про повернення на рідну землю. Своїми руками вони побудували засади сучасного Ізраїлю, ставши прикладом для сучасників.

Сьогодні українці згадують Героїв Крут

В цей день в 1918 році на залізничній станції Крути в Чернігівській області 300 київських студентів вступили в нерівний бій з багатотисячною армією більшовиків. Молоді люди, захищаючи підступи до Києва, виступили проти шеститисячної армії Михайла Муравйова, щоб ціною власних життів захистити паростки української незалежності.

Звичайно ж, результат цієї битви був відомий наперед. Тоді загинуло понад 250 сміливців, що насмілилися виступити проти кривавого командира. Особливо вражає доля 27 студентів, яких більшовики взяли в полон, щоб потім просто розстріляти. Ці юнаки поховані на Аскольдовій могилі в Києві.

Сьогодні ми згадуємо подвиг людей, сила духу яких надихає нове покоління на захист своєї Батьківщини. Безцінний урок, який майже сто років тому продемонстрували київські студенти, українці засвоїли добре: зараз, як і століття тому, українці знову змушені захищати свою землю від агресора, але тепер ми будуємо потужну армію, щоб захистити Україну.

Тоді опір жменьки патріотів допоміг на деякий час зупинити наступ ворога. Я вірю, що сьогоднішні українці зуміють захистити себе і нікому більше не дозволять оскверняти рідну землю.

Вчора я відвідав меморіальний вечір, присвячений Міжнародному дню пам'яті жертв Голокосту, який відзначається щорічно 27 січня.

Саме 27 січня 1945 року був звільнений Освенцим – один із найбільших таборів смерті, в якому загинуло від 1,5 до 4 мільйонів осіб. Точну кількість загиблих в Освенцимі не встановлено досі, оскільки багато документів було знищено, а самі німці не вели облік жертв, які направлялися в газові камери відразу після прибуття.

Голокост - один з найстрашніших періодів в історії людства. Ні забути, ні простити таке неможливо. Згадувати його необхідно не тільки для того, щоб знати про злочин проти людства, а й щоб продовжувати боротьбу з антисемітизмом і расизмом, запобігти повторенню подібних трагедій у майбутньому.

На вечорі виступали представники різних країн світу, різних релігій, різних народів. Але у всіх зверненнях лейтмотивом звучав заклик ніколи не забувати страшні часи, щоб не допустити повторення трагедії.

Особливо мене вразив виступ посла Федеративної республіки Німеччина пана Крістофа Вайля. Було очевидно, що пан посол глибоко і щиро переживає все сказані ним слова. Він розповів, що не може зрозуміти, як в його країні, яка стала колискою для великих умів людства, завжди була оплотом науки, культури і мистецтва, могла виникнути ідея знищення цілого народу. Як могла Німеччина опуститися до такого варварського ставлення до людей, по-звірячому вбиваючи лише за їх походження.

Я вважаю, що тільки велика країна може визнати свої помилки і публічно покаятися. І тільки сильна людина може пропустити через себе всі переживання, пов'язані з Голокостом, який створили його співвітчизники. Німеччина змогла це зробити.

На меморіальному вечорі також були присутні Праведники світу - люди, які під час Голокосту рятували євреїв від смерті. Однією з них є Софія Ярова, яка за часів Другої світової війни рятувала євреїв Києва. Софія Григорівна розповіла, як під час війни євреїв рятували не тільки українці, але навіть німецькі солдати. Так одного разу, армійський німецький офіцер, знаючи з якою метою масово збирають євреїв на вулицях Києва, змусив піти назад додому молоду жінку з двома маленькими дітьми, і тим самим врятував їх від розстрілу ...

Пам'ять про ці події - безцінна. Поки ще з нами є очевидці тих подій, які можуть розповісти нам про трагедію Голокосту, але час невблаганно бере своє. Софія Ярова закликала всіх берегти і цінувати Праведників світу, яких по всій Україні залишилося всього 16 чоловік.

Нацистський режим намагався знищити всіх неугодних: євреїв, циган, старих, інвалідів, слабких або просто «не таких». Я закликаю вас згадати всіх тих, хто склав своє життя, ставши жертвою кривавого режиму. Тільки зберігаючи пам'ять про ті трагічні події, ми можемо жити у вільному світі, де людське життя охоронятиметься як безцінний дар.

Шановні друзі!

На фото: Олег Вишняков (перший зліва), Дан Шехтман (четвертий зліва)

Вчора я мав честь зустрітися з одним із провідних вчених нашої планети – паном Даном Шехтманом. Професор Шехтман – ізраїльський фізик, хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 2011 року, яку він здобув за відкриття так званих «квазікристалів». Народився 1941 року в Тель-Авіві, його дід був родом з Білої Церкви.

Дан Шехтман працює в ізраїльському університеті «Техніон», що є провідним науковим закладом в сфері високих технологій, а також в Університеті американського штату Айова. Більше 30 років він викладає курс технологічного підприємництва. Професор має за мету навчити студентів тому, як застосовувати отримані наукові знання з інженерії в сучасному світі, який говорить мовою бізнесу.

Пан Шехтман відкрив «квазікристали» іще 1982 року, однак впродовж довгих років вимушений був обґрунтовувати висновки своєї роботи. Професор Шехтман став десятим ізраїльтянином, що здобув Нобелівську премію, та четвертим хто отримав її з хімії.

На думку Шехтмана, в сучасному світі дуже важливим є виховання культури технологічних стартапів, а їхній розвиток та всебічна суспільна підтримка мають бути в центрі уваги країн світу, що активно розвиваються. Тому вже протягом багатьох десятиліть професор Шехтман не тільки бере участь в наукових розробках, а і навчає молоде покоління, як саме можна застосувати свої винаходи в сучасному світі.

На мою думку, саме такий підхід до стартапів та науки в цілому, може забезпечити сталий розвиток як економіки, так і наукової бази України. Одна справа – винаходи, інша – сфера їхнього застосування. Багато новаторських ідей українських розробників просто зникли, так і не отримавши підтримки, перш за все, з боку держави. Вміння бачити на перспективу – це те, що відрізняє справжнього державного діяча від бюрократа. Згадайте, як декілька років тому українські інженери з різних університетів пропонували свої розробки у виробництві дронів. Тоді ні один із проектів не знайшов підтримки на державному рівні. Зате молоді науковці змогли успішно продати свої ідею за кордон. Тепер же ми в авральному темпі вимушені виробляти для армії таке необхідне обладнання, яким могли користуватися вже давно.

На Всесвітньому економічному форумі в Давосі мер Києва Віталій Кличко обговорив перспективи виходу на український ринок компанії Uber.

 Київський голова зазначив, що українська столиця зацікавлена у таких інноваціях і в якісному сервісі, який Uber надає майже в 70-ти країнах світу. Сьогодні компанія розглядає можливість своєї роботи і в Україні, а почати її планує з Києва.

Uber – це онлайн-сервіс автоперевезень, в якому можна замовити приватне таксі через сайт. Особливістю сервісу є те, що клієнт сам може обирати машину і водія, маршрут та навіть компанію пасажирів, з якою поїде. Компанія була створена в 2009 році, її штаб-квартира розташована в Сан-Франциско. За декілька років компанія здобула всесвітнє визнання: на сьогодні послуги Uber доступні у 68 країнах та більше ніж у 300 містах світу. В 2015 році вартість компанії оцінювалася у 50 мільярдів доларів. Непоганий стартап, чи не так?

Кожен водій отримує 80 % від кожного перевезення, інформація про кожен автомобіль є у соціальних мережах, тому водій особисто зацікавлений в позитивному іміджі. Крім того, Uber – чи не єдиний продукт, що зміг безапеляційно завоювати ринок Китаю, тому що зіграв на важливих для азіатах моментах: використанні громадської думки, персональній відповідальності, чистоті, доступності.

Сервіс також дуже популярний і в Європі. Я маю надію, що він «спрацює» і в Україні: пілотними проектами для Uber повинні стати Київ та Львів. До того ж залучення нового перевізника – непогана інвестиція в економіку держави, а для пасажирів більше гарантій безпеки та якості. Цікаво, чи оцінять українці переваги світового досвіду, як вважаєте?

Англійський мільярдер, засновник корпорації Virgin Group Річард Бренсон хоче інвестувати в українські стартапи

Про це бізнесмен розповів під час Всесвітнього економічного форуму у Давосі. Перш за все, його цікавлять фінтех-проекти.

Пан Бренсон і раніше закликав своїх колег інвестувати в українську економіку, підтримував зміни в країні під час Революції гідності та наполягав на енергетичній незалежності України. Тепер же він, не дивлячись на складну економічну ситуацію в Україні, готовий вкладати гроші в розвиток українського ринку.

На форумі Бренсон виступав разом із американським філантропом Джорджем Соросом, що протягом останніх 20 років активно підтримує розвиток демократичного суспільства в Україні. На думку пана Сороса «Україна - один із найцінніших активів, які є у ЄС: і в плані військового захисту, і в плані відновлення цінностей і принципів, на яких була побудована ідея ЄС».

В той же час обидва бізнесмени наголосили, що обов‘язковою умовою для інвестування в Україну є реальне проведення реформ в нашій країні. Звичайно, ніхто не буде брати участь в непрозорих схемах, мати справу з корупційними структурами.

Що стосується стартапів, то за оцінками спеціалістів, останній рік приніс більше 100 млн долл інвестицій в цю галузь. Частина сфери IT в ВВП України минулого року склала від 3% до 5%, галузь продовжила зростання, не дивлячись на загальне падіння економіки. Перспективи тут величезні, українські інформаційні розробки користуються заслуженою повагою на ринку технологій.

Хочеться, щоб українські продукти-IT досягли врешті рівня ізраїльських , які лише за минулий рік залучили 3,4 млрд долл в економіку країни. Але для цього, і я вкотре повторюю, необхідна прозора законодавча база, підтримка держави і суворе дотримання законів.