Ізраїль і Йорданія починають рятувати Мертве море

Сьогодні в Парижі продовжить свою роботу двотижневий Кліматичний саміт, на якому зібралися лідери країн-учасниць ООН - це майже 200 держав. Учасники обговорять питання зміни клімату, забруднення навколишнього середовища, альтернативні джерела енергії та ін..

Кожна країна підготує конкретний план роботи у сфері збереження клімату і реалізує його впродовж наступних років. Після Паризької конференції розвинені країни планують щороку збирати по 100 мільярдів доларів, починаючи з 2020 року, для допомоги в боротьбі з кліматичними змінами.

Ізраїльська делегація в Парижі налічує близько 70 осіб на чолі з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньяху, міністром охорони навколишнього середовища Аві Габаєм і гендиректором міністерства Ісраелем Данцігером. В рамках Паризької конференції вісім ізраїльських компаній представлять новаторські технології в сфері відновлюваних джерел енергії та боротьби з наслідками зміни клімату.

У той же час, в понеділок Ізраїль і Йорданія оголосили про початок найбільшого в історії взаємин двох країн спільного проекту - порятунку Мертвого моря. У рамках проекту планується спорудження 180-кілометрового каналу між Червоним і Мертвим морем, а також будівництво в Ейлатській затоці заводу з опріснення води. Також у проекті бере участь і Палестинська автономія. Загальна вартість проекту 800 млн дол.., його профінансують Світовий банк, США та кілька європейських країн.

Як ви знаєте, Мертве море - це унікальна водойма, що знаходиться в найнижчій на планеті точці - 427 метрів нижче рівня моря. Його солоність становить 33.7%, це одна з найсолоніших водойм у світі. Вміст мінеральних речовин у воді унікальний, в атмосфері практично немає пилку та інших алергенів, через його велику глибину тут менше ультрафіолету у сонячному випромінюванні, а атмосферний тиск більш високий, що позитивно впливає на здоров'я. Крім того, Мертве море можна назвати одним з перших курортів в світі, а також постачальником різноманітних грязей - від бальзамів для муміфікації в Давньому Єгипті та сільськогосподарських добрив, до сучасної еко-косметики.

За останні півстоліття рівень Мертвого моря знизився більш ніж на 25 метрів. Зараз темпи обміління становлять близько одного метра на рік. Крім того, річка Йордан, яка підживлює його, також сильно обміліла за останні роки. Все це призведе до того, що незабаром Мертве море може стати Мертвою пустелею.

Після успішної реалізації проекту Ізраїль буде отримувати від 30 до 50 млн кубометрів прісної води, Йорданія близько 30 млн, а Мертве море щорічно поповнюватиметься водою на 200 млн кубометрів.

Зараз екологи б'ють на сполох, оскільки унікальне Мертве море приречене на зникнення. Впевнений, що реалізація подібних проектів допоможе зберегти цей унікальний природний пам'ятник для наших нащадків.

Друзі!

Сьогодні я мав зустріч з головою Єврейського агентства («Сохнут») паном Натаном Щаранським. Я хотів би ближче познайомити вас з цією легендарною людиною.

Натан Щаранський - дисидент, борець за права людини, письменник, видатний державний діяч. Але перш за все, він - людина-епоха. Життєвий шлях Щаранського є символом боротьби за свої переконання. Він зумів власним прикладом довести, що будь-яка людина і громадянин здатний протистояти системі. Навіть роки його тюремного ув'язнення стали символом боротьби з радянською тоталітарною системою: тисячі людей, обурені ляльковим судом над Щаранським, об'єдналися у всьому світі й виступили на захист прав Людини. У 1977 році Щаранський був заарештований за звинуваченням у зраді Батьківщині та антирадянської агітації. У результаті він був засуджений на 13 років позбавлення волі з відбуттям перших трьох років у в'язниці, а наступних - в колонії суворого режиму. СРСР погодився звільнити його тільки після численних демонстрацій у всьому світі й клопотань найвпливовіших політиків Європи та США. Його дружина Авіталь протягом дев'яти років докладала постійні зусилля, щоб домогтися звільнення чоловіка, всюди переконуючи політичних діячів і впливових євреїв не послаблювати тиск на радянську владу та змусити їх випустити її чоловіка. Під впливом міжнародної спільноти, радянська влада висловила готовність звільнити Щаранського за умови, що сам він особисто попросить зробити це з гуманних міркувань. Він відмовився.

Однак, ув’язнення не зломило його. Навпаки, воно стало своєрідною «відправною точкою», підтвердженням того, що його діло праве. «У наступному році - в Єрусалимі», - такими були слова Щаранського на суді. Лишень 11 лютого 1986 року, Щаранського разом з двома громадянами ФРН і громадянином Чехословаччини на кордоні Західного Берліну та НДР, обміняли на радянського розвідника Євгена Землякова, заарештованих у США чехословацьких агентів Карела Кьохера і Хану Кьохер, польського розвідника Єжи Качмарека та розвідника НДР Детлефа Шарфенорта.

Таких людей, як Натан Щаранський називають «в'язнями сумління». Вони не можуть жити без своїх моральних переконань, не здатні зрадити, принизити або брехати. Натан Щаранський ніколи не назвав би біле чорним: багаторазово він перебував на межі фізичного виснаження, голодував, виступаючи проти несправедливості та брехні. Будь-яким способом він намагався розбудити приспану свідомість колишніх співгромадян, показати їм, що не можна боятися.

Довгі роки Натан Щаранський веде просвітницьку роботу для того, щоб тепер зібрати воєдино ізраїльський народ, відродити його ідеї та традиції серед молоді, допомогти тим, хто прагне знову знайти свій дім. У своїй роботі він керується тими ж принципами, що й раніше - справедливістю, чесністю, совістю.

Я радий, що можу вільно спілкуватися з такими людьми, як Натан Щаранський. Думаю, що для кожного з нас було б добре мати хоча б десяту частину тієї сили духу, яку має ця людина.

«Вони атакували наш літак, що мирно бомбив їх міста…»

Події останніх тижнів змусили нас згадати «холодну війну», коли пропаганда переконувала нас озброюватися, захищатися та давати відсіч теоретичному ворогу. Тепер полюси змінилися. Настав етап «політики стримування». Кого ми стримуємо? І головне – від чого?

24 листопада турецькі ВПС, після численних попереджень збили російський СУ -24, який порушив повітряний простір Туреччини. Ця подія стала точкою неповернення у відносинах між світовою спільнотою та Росією.

Протягом останніх двадцяти років світова спільнота у стані «постійної тривоги» мовчки спостерігала за агресивними діями Росії направленими на слов’янських та інших «побратимів». Уявна імперія поступово намагається повернути до свого складу території, які вирішила вважати своїми. Аргументом в цьому процесі виступають системи залпового вогню «Град», винищувачі та війська спецпризначення.

Останні два роки яскраво продемонстрували, що європейська «політика глибокої стурбованості» не може навіть морально вплинути на вирішення ситуації. Росія жодного разу не отримала реальної відсічі за свої дії від жодної держави. До чого призвело впровадження економічних санкцій щодо Росії? До того, що ті росіяни, які звикли їсти хамон та устриці, тепер літають до «заборонених» країн Європи для того, щоб їсти їх там. Всі решта звично їдять картоплю.

Поки європейські політики в черговий раз висловлюють «глибоку стурбованість», Туреччина поводиться як справжній східний воїн – буде другий літак – буде друга ракета. Позиція Ердогана більш ніж рішуча.

Позиція Росії, м’яко кажучи, дивна. «Це удар в спину, ми впроваджуємо санкції ». Удар в спину – це ввести війська на територію іншої держави та заявити «Кримнаш». Удар в спину – це «зелені чоловічки» та автокаравани зі зброєю, «замаскованою» під гуманітарну допомогу. І подібних «ударів» безліч.

Збити бомбардувальник іншої країни, який порушив повітряний простір вашої країни і ніяким чином не реагує на попередження – де тут «спина?». Це ляпас. До того ж вчасно та заслужено.

Чи варто боятися Росію? Чому у свідомості світової спільноти вона все ще залишається тією страшною наддержавою, якою була Країна Рад? Чому, витрачаючи мільярди євро на розвиток та підтримку армії, Європа продовжує лише обережно поглядати на Схід, не знаючи, чого чекати? Чому російські літаки продовжують «випадково» залітати на територію об’єднаної Європи? Можливо вже час зрозуміти, що історія не повторюється? СРСР помер, і пам'ять про нього потрібна лише Росії.

На сьогоднішній день ВПС Туреччини другі по чисельності, після Ізраїлю, в Близькосхідному регіоні. Військово-морський флот Туреччини, який базується уздовж європейського побережжя, значною мірою перевищує сили Росії.

29 листопада російський літак порушив повітряний простір Ізраїлю. Знову випадковість? Важко повірити, що системи навігації російських літаків так часто підводять пілотів. Ситуацію вдалося вирішити лише завдяки міністру оборони Ізраїлю. Ми бачимо, що у спробі повернути вплив на Близькому Сході, знову зробити світ біполярним, Росія і далі продовжує свою провокаційну політику.

Завжди важко жити поряд із сусідом, який майже непередбачуваний: Ізраїль знає про це не з чуток. Але неможливо жити спокійно з тим, хто провокує тебе не киданням каміння, а польотами військової авіації, воєнними кораблями або атомними підводними човнами «що заблукали». Якщо Туреччина – не найпотужніша у економічному та військовому сенсі держава, належним чином відповідає на виклик – можливо вже на часі європейським політикам захистити себе не лише санкціями?

Ізраїльський культурний центр під патронатом Почесного консульства продовжує просвітницьку роботу в Україні.

Минулого тижня в приміщенні культурного центру пройшов семінар з клезмерської музики, який провели викладачі та музиканти Поліна Шеперд (Англія) та Ілля Сайтанов (Москва). Протягом трьох днів досвідчені педагоги знайомили молодь Львова з музичною традицією східно-європейських євреїв.

Музика євреїв Східної Європи сягає своїм корінням до народної музики стародавнього Ізраїлю. Клезмерами в східній Європі називали єврейських музикантів. Це слово походить від «клі-земер», що на івриті означає «музичний інструмент». А на ідиші клезмер - просто музикант.

Будь-яке єврейське свято - а їх чимало - завжди супроводжувалося веселою музикою. Весілля, бар-міцву, Хануку або навіть похорони неможливо було уявити без музикантів. Музикантів-євреїв також часто запрошували і на слов'янські торжества у складі зведених ансамблів. Основними і улюбленими інструментами, на яких виконується клезмерська музика, стали скрипка, цимбали, контрабас, кларнет, труба і барабан.

Результатом триденного семінару став концерт-імпровізація для музикантів зі Львівської області.

Крім того, в Почесному Консульстві відкрилася виставка "Єврейські ремесла" ("Творча майстерня " Nechama). Експозиція об'єднує роботи, виконані різними техніками - від стародавніх, як єврейське рейзеле (або вишивка - мистецтво створення мереживних візерунків з паперу), до сучасних. Роботи учасників творчої майстерні "Nehama" виконані техніками вітражного розпису, холодного і гарячого батику, розпису по кераміці, а також надзвичайно популярною сьогодні технікою фелтінг - валяння з вовни.

Роботи єврейських майстрів - як музикантів, так і художників - наповнені емоцією. За століття гонінь євреї навчилися цінувати життя по-справжньому: якщо вже єврею було гірко, то з усією пристрастю він висловлює своє горе в тужливо-сумній мелодії. Також і радість єврейського народу нестримна і здатна повести за собою навіть під час найчорнішого дня.

Пропоную вам відвідати Єврейський культурний центр у Львові, щоб особисто побачити роботи художників.

Почесне консульство Держави Ізраїль в Західному регіоні України оголошує конкурс студентських відеоробіт «Україна за хвилину»

Наприкінці грудня 2015 відбудеться офіційний візит президента України Петра Порошенка до Держави Ізраїль. На підтримку дружніх відносин між Україною та Ізраїлем, Почесне консульство Держави Ізраїль в Західному регіоні України оголошує конкурс студентських відеоробіт «Україна за хвилину».

Мета конкурсу: сприяти всебічному розвитку культурних ініціатив української молоді та популяризації іміджу України в світі.

Учасники конкурсу: для участі у конкурсі запрошуються студенти вищих навчальних закладів України.

Тема конкурсу: рівно за 1 хвилину учасники конкурсу у довільний спосіб мають презентувати своє бачення держави Україна. Продемонструй світові свою країну так, як бачиш її власними очима!

Умови: робота має бути розміщена у відкритому доступі на Вашій сторінці в інтернеті з хештегом #україназахвилину або #ukraineinoneminute. Одночасно відеороботи на конкурс просимо надсилати на електронну адресу Почесного консульства Держави Ізраїль enquiries@il-consul.com

Відеоробота повинна бути представлена в електронному форматі хорошої якості. Для зйомки можуть використовуватися будь-які електронні пристрої. Тривалість ролика – не більше 60 секунд.

Винагорода: переможець отримає 10 тисяч гривень. Крім того, відеоробота, що переможе в конкурсі, буде презентована для перегляду в Кнесеті під час офіційного візиту президента України Петра Порошенка.

Останній термін для подачі конкурсних робіт – 17 грудня 2015.

Переможці конкурсу будуть оголошені 18 грудня 2015.

Для додаткової інформації звертатися за адресою enquiries@il-consul.com

Запрошуємо всіх бажаючих!

28 листопада українці вшановують пам’ять жертв Голодомору та політичних репресій. Сьогодні українці згадують одну з найтрагічніших сторінок у своїй історії.

Голодомор… Ця тема найболючіша з усіх, яких торкаєшся згадуючи страшні роки радянського терору. У результаті голоду 1932-1933 років, за різними оцінками, в Україні загинуло від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч. За даними слідства було встановлено, що не народилися в результаті голоду близько 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Як потужна зброя для підкорення непокірних – голод широко застосовувався з давніх давен. Якщо нападники не могли взяти ворожі міста штурмом, то вони брали його в облогу і оборонці, знесиленні голодом, врешті здавалися на ласку переможця, або гинули. Коли у 21-му році до Льва Троцького звернулися по допомогу голодуючі селяни, той відповів: «Ви голодуєте?! Це ще не голод. Коли римський імператор Тит брав Єрусалим, матері в обложеному місті їли своїх дітей. Коли ваші матері їстимуть своїх дітей, ось тоді можете прийти і сказати: "Ми голодуємо"».

Історію своєї країни треба знати і робити висновки з її подій. У того, хто не пам’ятає свого минулого, немає майбутнього. Сьогодні ще живуть люди, які пережили ті жахливі часи. Кожне українське село у ті страшні роки мало свою книгу смерті, у якій записували тих, хто помер від голоду – вік, національність, стать.

Цього року Інститут національної пам’яті проводить заходи з ушанування жертв Голодомору, згадуючи «Людей правди» - сміливців, завдяки яким світ дізнався про Голодомор. Кожен з них міг поплатитися життям за оприлюднення дійсних фактів про смерті в Україні. Серед таких людей імена британських журналістів Ґарета Джонса та Малкольма Маґґеріджа, американського історика Джеймса Мейса, митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького, українського письменника Уласа Самчука.

Сьогодні ми маємо змогу вільно займатися спортом чи науковою діяльністю, можемо вільно висловлювати власні думки, обирати стиль одягу, читати те, що подобається, підтримувати будь-яку партію. Наші батьки могли значно менше. Батьки наших батьків не мали навіть тих можливостей, які були в їхніх дітей.

Безцінним є те, що сьогодні українці можуть вільно говорити світові про мільйони безневинно замордованих співвітчизників. Історія довела, що українці – одна із найсильніших націй світу, і я вірю в її майбутнє!

До другої річниці Євромайдану посольство США в Україні створило відеоролик, який нагадує про події тих днів.

Автори навдивовижу точно передали атмосферу, оживили дивовижний дух спільноти, цілеспрямованість та рішучість, що панувала на вулицях столиці.

В той день, звичайний пост молодого українського журналіста дав поштовх подіям, які в результаті призвели до Революції гідності. Українці вийшли, щоб відстояти свою свободу, гідність та верховенство права.

«Ми підтримуємо українців в їх постійному прагненні розвивати більш яскраве, справедливе європейське майбутнє, - йде мова у повідомленні посольства. – Ми впевнені, що Україна – це Європа, незалежно від того, що постановляє уряд».

Сьогодні, як і два роки тому, ми цілеспрямовано йдемо до демократичних, європейських цінностей, кожного дня доводячи, що український народ сам обрав свій шлях.

Друзі, пропоную вам переглянути ролик та згадати, що саме вивело тоді українців на Майдан, з чого все розпочалося.