Олег Вишняков - Україна і Ізраїль. Любі друзі! Хочу вам трохи розповісти про ізраїльських громадян, які зараз воюють в зоні АТО під українським прапором.

 Кожен солдат в Ізраїлі – це довгострокова інвестиція у благо своєї ж країни. Ізраїльтянам із самого дитинства кажуть, що розраховувати ми можемо тільки на себе – ніхто воювати заради нас не буде. Платити чи дякувати за це – тим більше. Для багатьох ізраїльтян Україна – не чужа країна, і коли Україні стало погано,  окремі ізраїльтяни відгукнулися на цю біду та приїхали на допомогу. І не тільки ізраїльтяни. Зараз в українській армії воює маса іноземців: грузини, поляки, білоруси, молдавани, росіяни, австрійці... Вони пішли на війну свідомо, не очікуючи нічого взамін ні від української влади, ні від українських громадян. Але чи має така людина право отримати паспорт громадянина України? Я переконаний, що має. Адже вона захищає батьківщину, хоча поки ще не свою (принаймні, офіційно). Але ментально – на всі 100%. А якщо йдеться про людину, яка має на своєму «рахунку» майже рік боїв в зоні АТО?

Під українським прапором, панове! Достатньо одного підпису Президента, щоб такі люди залишилися в Україні і допомагали владі реформувати українську армію. Справжніми патріотами не народжуються, їх виховують і ними стають. За політичну позицію (як політику Марії Гайдар чи журналістці Катерині Сергацовій) українська влада паспорт дає. Так хіба не заслужили книжечку з синьо-жовтою емблемою люди, які за ці кольори щодня готові віддати життя? Ось, наприклад, почитайте історію військового Міші «Єврея» – громадянина Ізраїлю, котрий воює за Україну і якому вже більше року відмовляють у наданні українського громадянства: http://bit.ly/1KYkSQV.

Олег Вишняков - Україна і Ізраїль. Повернення з армії - Україна та Ізраїль

Питання дієздатності та забезпечення української армії сьогодні одне з найгостріших і болючих. Українська ситуація абсолютно унікальна - армія воюючої країни здебільшого забезпечується волонтерами та меценатами. Нещодавно один з журналістів поставив Авігдору Ліберману запитання про те, наскільки допоможе Україні ізраїльський досвід. Відповідь була прекрасною «Україна не з того починає. Потрібно починати не з армії, а з економіки».

В одному зі своїх постів я вже порівнював умови проходження служби українського та ізраїльського солдата, тому не буду до цього повертатися. Сьогодні хочу поговорити про те, що відбувається після служби в армії. Закон про демобілізованих солдатів Ізраїлю передбачає такі пільги:

• грошовий подарунок при демобілізації - залежить від тривалості служби

• пільги при виплаті прибуткового податку (близько 3 років)

• внесок на особистий рахунок

• додатковий фонд допомоги для навчання, відкриття власної справи (близько 5000 у.о.)

• в разі інвалідності, солдат буде отримувати довічні компенсації, пенсію, плюс безкоштовне лікування та обслуговування у спеціальних реабілітаційних центрах

• У разі загибелі солдата його сім'я буде забезпечена всією необхідною підтримкою - фінансовою, психологічною, моральною.

Демобілізованому солдату нададуть всіляку допомогу у пошуку роботи і влаштуванні свого подальшого цивільного життя. І найголовніше - все вищеописане не просто «десь задекларовано». Це є і це працює.

Що відбувається з солдатом, який повернувся із зони АТО? Багатомісячне очікування копійчаної зарплатні. Оббивання порогів в чергах у спробі отримати статус учасника бойових дій. Ситуацію, коли повертаються поранені й покалічені навіть не хочу описувати. Добре, якщо знайдуться фонди \ волонтери, які допоможуть. Якщо ні - виживай як хочеш. Люди, які воювали в обносках і дідовою зброєю, харчувалися сух. пайками біля багаття, повертаються додому і нічого абсолютно не отримують від держави. Вони не потрібні нікому, крім власних сімей та волонтерів. Але волонтерів на всіх не вистачить.

Можна дорікати чоловіків у тому, що вони намагаються «закосити» від такої служби? Відставимо ліричний пафос і подивимося на ситуацію реально - на мій погляд, ні. Уряд, який не розуміє цінність життя солдата і не може забезпечити гідне існування своєї армії - або не надовго, або невдовзі буде забезпечувати чужу армію.

Олег Вишняков - Україна і Ізраїль. Немає нічого дорожчого за людське життя. Особливо на війні.

Сьогодні практично кожен випуск новин перетворюється майже на трилер - вбили, обстріляли, зруйнували, зникли безвісти. У ніч з п'ятниці на суботу три українські десантника пропали на кримському кордоні. Якщо не загинули, то потрапили у полон.  Зрозуміло, що всієї правди про ситуацію ми не знаємо.

Те, з чим доводиться зіштовхуватись військам будь-якої країни під час ведення бойових дій, в більшості випадків приховане під грифом «Цілком таємно». Така таємничість обумовлена не стільки стратегічною важливістю інформації, скільки неготовністю пересічних людей її сприймати. За принципом – менше знаєш, краще спиш. Суха статистика, котра щоденно звітує щодо поранених, вбитих , скалічених і взятих в полон, здатна нанести удар навіть по самій міцній ментальності. Особливо, якщо йдеться про полонених.

Безумовно, існує Женевська конвенція про поводження з військовополоненими, в якій зафіксовані цивілізовані методи. Наскільки взагалі можливо застосувати до війни та полону термін «цивілізовані». Але це філософське питання, тим паче, що усі ці правила існують не лише на папері.

Недруг буде використовувати усі методи аби досягти успіху. Саме обеззброєний, захоплений солдат є ідеальним інструментом шантажу та здобуття інформації.

Зараз Україна гостро зіштовхнулася з проблемою військовополонених. Те, що відбувається на території ЛНР/ДНР навіть неможливо прокоментувати. Людей б’ють, катують, позбавляють їжі та води, виводять на «паради полонених». Солдати змушені терпіти знущання, для того щоб не видати секретну інформацію.

Хотілось би декількома словами розповісти про те, як це відбувається в Ізраїлі.

Головний принцип – своїх не залишають напризволяще. Ніколи. Навіть мертві тіла ізраїльських солдат повинні повернутися на рідну землю. Важливо відмітити, що солдати в полоні завжди піддаються жахливим тортурам. Будь-де, не дивлячись ні на які конвенції. Тому якщо полонений видав хоч якусь інформацію, решта військ завжди повинні мати «запасний план» і змінити місце дислокації. А полонений солдат повинен зроби все можливе, щоб зберегти своє життя, навіть шляхом видачі секретної інформації, бо воно є головною цінністю. Героїзм ,що призводить до смерті в важких тортурах – пасує до голлівудського кіно, але не до реальності.

Ізраїль - держава, яка не вступає у переговори з терористами. Але коли у 2006 році палестинські бойовики, проникнувши по підземному лазу на територію Ізраїлю взяли в полон танкіста Гілада Шаліта, полоненого ізраїльського військовослужбовця обміняли більш ніж на тисячу палестинців. Безумовно, таке відбувається не щодня і уряд Ізраїлю дуже чітко розуміє, що кожен відпущений терорист знову повернеться зі зброєю в руках. Але життя свого солдата - це святе.

В Ізраїлі косити від армії - ганьба! Там солдат - це хранитель свободи, держави і безпеки всієї країни. А країна повинна робити для нього все можливе. Як дивитися в очі людей, які сподіваються на державу, а натомість чують лише «Вибачте, ми зробили все що могли»?

Я вважаю, що вивчення досвіду рятування ізраїльських військовополонених на сьогодні є життєво важливим для України. Реакція повинна бути миттєвою. Мир потрібний нашим дітям, онукам та майбутнім поколінням. Впевнений, вони не пробачать, якщо ми допустимо втрати, які можна було передбачити.

Олег Вишняков - Україна і Ізраїль. Ізраїльська система безпеки. Аеропорт Бен-Гуріон.

Шановне товариство!

Якщо ми хочемо житии у мирі, нам необхідно розвивати систему безпеки. Наприклад, ізраїльські фахівці та вчені завжди шукають нові способи максимально ефективно забезпечити спокій та впевненість людини.

Аеропорт імені Бен Гуріона вважається одним з найбезпечніших аеропортів світу. Він охороняється поліцією, приватними охоронними фірмами в уніформі та в цивільному. У данному аеропорті впроваджена безпрецедентна система попередження терактів. Іншими словами, система заходів щодо виявлення потенційно небезпечних осіб і ситуацій. В Ізраїлі це називають профайлінгом. Для гостей країни зустріч з працівниками служби безпеки сповнена яскравих вражень, в той час як самі ізраїльтяни до профайлінга по-ізраїльськи вже звикли. Опитування, огляд багажу часто б’є по самолюбству, але ціна питання – людське життя.

Чи можемо ми сьогодні дозволити собі неуважність до безпеки? Ні. Співпраця та сучасні технології нам у поміч. Римське прислів'я каже «Немає нічого неможливого». Наприклад, фахівці ізраїльської компанії X-Test, члена концерну TheTamarGroup, використовують мишей для пошуку вибухових речовин на контрольно-пропускних пунктах аеропорту Бен-Гуріон. Гризуни не тільки чудово розрізняють запахи, але й реагують на схвильованність людини яка провозить потенційно небезпечний вантаж, передаючи цю інформацію через закріплені біологічні датчики.У цьому вони перевершують і собак, і штучні системи. Разом з тим, один з найбільших пасажирських перевізників, ізраїльська авіакомпанія «ElAl» обладнала свої літаки бортовою протиракетною системою «FlightGuard», для захисту від атак самонавідних ракет класу «земля-повітря».

Ізраїльський метод забезпечення безпеки відрізняється тим, що злочинців виявляють ще в натовпі, засновуючись на аналізі найбільш інформативних зовнішніх ознак, поведінки. Я вважаю, що Україні варто переймати ізраїльський досвід. Зловмисники повинні зіткнуться з рішучим опором.

Олег Вишняков - Україна і Ізраїль. За неуважність спецслужб платять життям прості люди.

Усім доброго дня,

Хочеться повернутися до подій 31 серпня і ось з якої причини: вже декілька днів в інтернеті муляє очі фото «винного» в теракті.

У всіх новинах та по всім каналам різного роду експерти аналізують те, що сталося. Але ніхто так і не відповів на наступне питання: пробачте, а яким чином, людина, одягнена в камуфляж, з маскою на обличчі, у капелюсі та з велетенським наплічником, не привернула жодної уваги на мирній демонстрації?! При чому ця демонстрація проходила не в Троєщинському сквері,а під Верховною Радою України. І на цій демонстрації в хід уже пішли димові шашки.Ситуація просто обурлива. Протипіхотна міна, що вибухнула в центрі столиці на очах у сотні правоохоронців, – ляпас спецслужбам.

Де вибух станеться завтра? У метро? У супермаркеті?  За таку неуважність платять життям та здоров’ям прості люди. У країні, де мають місце військові дії,  доступ до зброї є в багатьох; ряд військових повертаються з фронту з подібними «трофеями». Закрити на це очі та зробити вигляд, що нічого не відбувається, – непрофесійно та нерозумно.

В Ізраїлі залишений без нагляду пакет привертає увагу спецслужб у лічені секунди. (див відеоролик). Часто це хибний виклик. Але на сотню просто пакетів знайдеться й одна бомба. Усьому світу знайомі «занудні та допитливі» ізраїльські прикордонники, а також складна система проходження митного контролю в ізраїльських аеропортах. Багатьох туристів шокує огляд при в ході в супермаркети чи в торгові центри. Але така ціна життя та безпеки громадян. Ізраїльтяни йшли до цього довгі роки.

Україна не має стільки часу. Владі час задуматись про безпеку своїх громадян та вжити відповідних заходів, тим паче, що ми маємо в кого переймати досвід.

Олег Вишняков - Україна і Ізраїль. Як ізраїльтяни стають «героями» Донецька.

Кожен житель України так чи інакше стикається сьогодні з наслідками та результатами інформаційної війни зі Східним сусідом. Різні погляди на один і той же конфлікт посварили не одну сім'ю. Люди звикли практично сліпо довіряти інформації ЗМІ. Не багато хто може аналізувати факти і відокремлювати правду від пропаганди.

Тисячі агресивних і завідомо неправдивих меседжів кожен день «штурмують» інфополе. У гонитві за дешевими легендами машина інформаційної війни не втомлюється породжувати розіпнутих немовлят і з'їдених снігурів. Однак своїх подій і героїв у ДНР\ЛНР зовсім не дістає. Абсолютно не беручи до уваги прозорість медіа простору 21 століття в хід йдуть фото жертв катастроф австралійських повеней, вбитих чеченських бойовиків, знімки багаторічнної давнини. Автори таких «постів», схоже, щиро впевнені, що доступ до Глобальної Павутини є тільки у них. Черговий приклад такої «якісної» журналістської діяльності - фотографії жителя Беер-Шеви, що рятує дитину під час обстрілу Ізраїлю в липні 2014. Думаю, герой сюжету і припустити не міг, що через рік стане «героєм Донецька».

Олег Вишняков - Україна і Ізраїль.З Днем знань!

Всім доброго осіннього ранку! Сьогодні дуже добре та світле свято - день, коли дитячі садочки і школи, коледжі та ВНЗ знову відкривають свої двері після літніх канікул. Сотні дітей і підлітків, святково вбрані і з букетами в руках, поспішали вранці на перший дзвоник. Зворушливі і милі першокласники, гордо крокують поруч із мамою і татом, тому що тепер вони «зовсім дорослі». Студенти, які вперше підходять до дверей своєї Alma Mater . Сьогодні для них почнеться черговий навчальний рік, чудовий час, коли успіхи і невдачі вимірюються просто оцінками. Хочу побажати всім, хто сьогодні йде вчитися, віри в себе і розуміння, що знання - це найміцніший фундамент для вашого успіху в житті! Хочу привітати батьків та викладачів і побажати мудрості й терпіння. З Днем знань!